photo

кусочки счастья.


люди з відмінним від мого баченням історії україни називають це вандалізмом.
а я б назвав це дуалістичним культурно-мистецьким перформансом:
народ ліквідовує нагадування про жахіття червоного терору і розриває і зв'язки із минулим, руйнуючи пам'ятник і, водночас, вже третій день перетворює його на обмилок, намагаючись відбити маленькими молоточками собі "кусочєк счастья" на згадку
Collapse )
collageman

грузія. нотатки та враження.



Отже, нарешті ділюся своїми враженнями від подорожі в Грузію. Вони не претендують на об'єктивність і складають лише ту частину паззлу, яку мені вдалось зібрати. Це була коротка триденна подорож і я не так вже й багато побачив, але все одно є що розповісти.



Природа. Довкола гори і це красиво. Навіть пізньої осені чимало дерев тільки починають жовтіти. Особливо гарно вранці та ввечері, коли сонце відділяє кольорами різні шари гір.  Гірські річки петляють, підточуючи прямовисні скелі та відблискуючи небом.



Грузія доволі бідна країна. З щирими і добрими людьми, значна частина з яких спробує або допомогти, або намахати тебе на гроші. Таксисти задирають піднебесні ціни, вбачаючи у тобі жирну птаху. Звичайні перехожі з радістю допомагають і підказують. Чемний юнак у метро допоміг притримати рюкзаки.
Collapse )

collageman

біло.русь



Білорусь — це мов Україна, тільки жорсткіше.
Україна, яка програла свою національну ідентичність «рускому міру».
З чистими вулицями, але без посмішок на обличчях перехожих.
З порядком та стабільністю утопленика, прикутого до бетонного блоку.
З патріотами, які не в змозі повернутися у власну країну.
З білоруською мовою, яка зустрічається на дороговказах частіше, ніж у живому спілкуванні, а на поодиноких носіїв з підозрою поглядають перехожі та міліціонери, мов на потенційних революціонерів.
Із злим Яником, без тупняка про «йолку», а із нахабною і впевненою брехнею у прямому ефірі.
Із всім тим, що чекатиме на нас, якщо ми таки здамо країну в міцні братні обійми Митного Союзу.

Нам пощастило — українське почуття гумору та безтолковість дозволяє нам вибирати таких же безтолкових лідерів, а потім висміювати їх, ненавидіти, глузувати, передражнювати, і врешті-решт позбуватися.
Нам пощастило — ми можемо вільно говорити рідною мовою і «качати права» на своїй землі.
Нам пощастило — зухвала непокора «старшому брату» пережила голодомори, розстріли та табори, і не дасть нам відступити.
Взагалі, нам багато в чому щастить. Найбільше — в тому, що попри всі негаразди Україна й досі тримається до купи.
Сподіваюсь, ми не згубимо свій талан. Час покаже.

Насправді, у Білорусі є чимало цікавого та хорошого:

  • гостинні люди

  • дешеві та чисті плацкартні вагони

  • обов’язкові світловідбиваючі «флікери» для пішоходів у сільській місцевості

  • широкі та чисті вулиці

  • мільйони рублів зарплати

  • рожеві жетончики у мінському метро

  • дешеві та смачні молокопродукти

  • акцизні марки у всіх напоїв, навіть безалкогольних

  • «Оболонь біле нефільтроване»


Collapse )
photo

people of Benelux.

весь кайф подорожей у тому, що ти можеш зустріти нових, абсолютно різних людей.
на вулиці. в магазинах. будь-де. спокійних, усміхнених, доброзичливих. як в телевізорі, тільки справжніх.

не розумію людей, які їдуть світ за очі, щоб не виходити за межі автобусу, готелю та екскурсійної групи, сидіти у своїй ментально-лінгвістичній капсулі, а потім показувати родичам світлини із собою на фоні чогось..

отже, поїхали!
випадкові і не дуже люди, яких я зустрів під час своєї подорожі Бенілюксом цього літа:


Brussels, BE
Томас консультант у одній з аудиторських компанії Брюсселю. Доволі заклопотано і цілеспрямовано поспішав у офіс.


Collapse )
collageman

weekly 28. fuji x100s test.



Я був надзвичайно радий, коли завдяки Fujifilm Ukraine у мене з'явилась можливість протестувати їхню нову X100S, адже в мене був приємний та цікавий досвід з її попередником. Мені було б складно написати повноцінний огляд, адже я не вникав у деталі та особливості нової моделі, а просто одразу взяв і почав нею фотографувати. Часу було небагато – трішки більше тижня, проте цілком достатньо, щоб зрозуміти на що здатен цей малюк.

Можу одразу сказати – завдяки цьому малому монстру я на тиждень я забув про свою кілограмову дзеркалку. Компактність та швидкість реакції камери відіграють вирішальну роль у вуличній фотографії та подорожах.

Перше що я зробив – перевів камеру у пріоритет діафрагми, поставив авто ISO в межах 200-3200 з мінімальною витримкою 1/60 та почав знімати. Ці налаштування супроводжували мене практично на всіх знімках, за винятком кількох – коли я вирішив позадирати ISO.

  • Об'єктив залишився той самий що і у X100. Достатньо хороший, достатньо широкий та достатньо світлий фікс Fujinon 23mm f/2.

  • Автофокус став суттєво швидшим та точнішим – помилявся лише у зовсім темних ситуаціях.

  • Матриця - просто люкс. Рівень шумів на високих ISO дуже низький, на 3200 спокійно обходить мій повнокадровий 5Dmk2, а 6400 – не соромно постити у соц.мережах.

  • Додалася кнопка Q – на яку можна повішати користувацьку функцію.

  • Можна робити знімки із мульти-експозицією – як у плівкових камерах.

  • Динамічний діапазон широкий – я витягував доволі глибокі, які в інших камерах супроводжувалися б вже шумом.

  • Також X100S навчився знімати 1080p60 відео. Виглядає достойно. Проте я цією функцією практично не користувався.


Коротше, зроблю підсумок – камеру віддавати не хотілося. Хотілося відправитися у кругосвітню подорож із облегшеним фотографічним багажем :)


Collapse )
collageman

back to film.


на днях стер пил із свого старого доброго пентакону, заправив плівку та прогулявся трохи містом.
вже майже рік нічого не знімав ним, боявся що він вже зіпсувся. але - якщо він за 40 років не зіпсувався десь у німеччині, то в моїх руках - тим паче.
Collapse )