- error 404 -

• Даниэль Дефо "Дневник чумного года"
• Нил Стивенсон "Ртуть"
• Альбер Камю "Чума"
• Кен Алибек  "Осторожно! Биологическое оружие!"
• А.С. Пушкин "Пир во время чумы"

Ех, сьогодні день почався не дуже кльово, і хоча на пари йти не було потреби, малий племінник розбудив настирливим криком "дядяяяя" ще о 9й.  Невеличка пообідня подорож до центру міста, і повернення не обіцяли нічого особливого. Принаймні, мені так здавалось, доки я не вийшов з дому. 

Грошенят було небагато, але захотілось потішити себе непотрібними покупками, тому заглянув на Петрівку. Там цілком випадково натрапив на пречудового мужика, котрий продавав різні настольні ігри, і окрім банальної монополії та "меджика" в нього виявились колоди афігенських покерних карт Bicycle від The United States Playing Card Company.  Вистежував я їх давно, і натрапити на них на Петрівці було приємною несподіванкою (брешу, це був цілеспрямований пошук, мені кохана підказала, що бачила якось). 

Так от, Bicycle це вам не туфта якась, це вискоякісні гральні карти, котрі гарантовано зроблені в сполучених америкаських штатах, компанією, котра тримає першість у світі в цій галузі. Так от, вибрав я собі Bicycle Propaganda. Сиджу тепер кайфую. Око милують чоткі індустріально-військові малюнки. Чимсь про Фоллаут нагадує. Усьо, тепер точно можна збиратись в покер...
 

Цим він, етнічний вірменин, проявив свою однобоку позицію, характерну для російських шовіністів, що, в свою чергу, нічого крім огиди не викликає.
За такі розмови він вже отримав близько 3000 коментарів, більшість коментаторів була обурена, що безсумнівно вплине на його рейтинги.
Тож чекаємо пана  Артемія Лєбедева на першому місці. Він теж шовініст, проте хоч не прикидається об'єктивним :)



 

• істерична армянка
• бувалий уркаган
• полохливий жидок
• потворний імпотент

Не вірите? спробуйте!

Доки розгрібаю фотки і впорядковую свої думки, буду потихеньку публікувати деякі дорожні нотатки з поїздки, котрі поступово відновлюю з памяті:

16.07.09

Поїздка у Німеччину була для мене майже несподіванкою, адже я до останнього моменту не вірив в те, що я пройду відбір із своєю анкетою.

Проте, відбір пройдено, візу проставлено і я вже трясусь в душному вагоні поїзду Київ-Берлін "Каштан" українськими теренами, споглядаючи ліси і болота північних областей. Біленькі стрункі берізки котрі стоять серед дзеркально гладі затоплених боліт проносяться за вікном наглухо законсервованої купешки зникаючи там де закінчується межа ілюмінатора.

Окрім нашої групи у вагоні їдуть українські контрабандисти, всю дорогу до кордону пакують блоки цигарок у чорний поліетилен ретельно перемотуючи його скотчем. І от коли більшість блоків вже замотана, а їх загалом декілька сотень, женщіни-контрабандістки починають розпихувати цигарки по вагону, і провідник їм в тому допомагає. Зриваються кришки ламп, батарей, вениляції і в них запихуються десяткі блоків. Кондиціонер не працює - всі отвори заповнені цигарками, вагон схожий на лазню, по коридору бігає товста не надто приємна жінка з переляканим виразом обличчя і шукає куди б ще запхнути блочок цигарочок. Азирає по купешкам, врешті решт, їй вдається переконати нас дозволити запхнути п’ять блоків цигарочок у наші матраси. Поїзд доїжджає до кордону, зупиняється в Ягодині, українські прикордонники збирають паспорти, вагони заганяються в цехи, де їм починають міняти колеса. Колеса міняють довго і гучно, вагони підіймають, колеса від’єднують, підкочують нові – вужчі, вагон спускають, фіксують, підчіплюють тягачем, вивозять на двір, міняють колію, зачіплюють наступний вагон… і так по колу. Врешті коли весь цей балаган завершується (а завдячувати треба коцапському царьку Ніколаю Першому) поїзд перетинає Буг і потрапляє на польську землю. Річка доволі широка, береги вкриті густим очеретом, а на польській стороні чекає своїх порушників кордону польський джип Strażi Granicznoy.
Зупиняємось вже в Dorohusk, де по вагонам вже ходять польські прикордонники, вони працюють значно ефективніше, в них є апарат схожі на шарманку, в котрий вони пхають закордонні паспорти, і відразу ж по тому ставлять печатки. Потім всі ці виходять, а заходять митники, з котрими майже відразу домовляються, отримавши 30 блоків у чорному поліетиленовому мішку перший Straż відвалює з вагону. Другий, котрий заглядає у вагон трошки згодом, починає колупатися в умивальнику, але теж отримує своїх пару блоків і звалює.
Поїзд рушає, нізвідки з’являються двійко поляків офісного вигляду, при краватках білих сорочках та чорних штанях, з сумками у руках. Вони відразу йдуть до жєнщін-контрабандісток, дістають здорові клітчаті торби, і починають збирати в них цигарки, перераховуючи. Тобто починається зворотній процес, жінки гасають по вагону виколупуючи цигарки звідусіль і складаючи їх у торбу, ретельно перераховуючи. Лік йде на сотні. Завершивши цю марудну справу, поляки прямують у тамбур. Поїзд наближається до Хельму. Провідник дбайливо прочиняє двері на ходу поїзда, перш ніж наблизитись до цементного заводу поїзд на хвилинку збавляє швидкість, поляк технічно викидає торбу з вагону, і за мить вистрибує сам, із незворушністю джеймсбонда він приземляється, обтрушується, бере торбу і неспішно йде в поле. Його краватку розвіває вітром, а білизна сорочки робить його постать схожою на ангела, котрий волочить торбу набиту вщерть контрабандними цигарками. Поїзд починає набирати швидкість, постаті зникають з горизонту.
Жіночки ніяк не заспокоюються, дістають із заначок решту цигарок, в тому числі і з наших матрасів, ми жартома питаємо чи вони теж будуть стрибати, вони віднікуються. Поїзд спиняється у Хельмі, жіночки виходять. У вагоні стає вільніше. Сутеніє, і за вікном майже нічого не видно. Щоб не надто морочитись ставлю будильник на четверту ранку і вкладаюсь спати.

Нещодавно наткнувся в інетовському просторі на фотку ВВП, з цікавим підписом. Боян, мабуть.. але дивіться самі:
 

Президент России В.В.Путин целует беременную осетриху в голову

Майже в самому центрі Вінниці, неподалік від залізничного вокзалу розташований один з найбільших індустріальних об'єктів регіону - Вінницький Хімічний комбінат імені Я.М. Свердлова. Колись він виготовляв безліч різноманітних продуктів хімічної промисловості. Нажаль, інтернет не дає змоги знайти відповіді про його славне минуле. А от теперішнє - безсумнівно більш доступне для усвідомлення. Зараз він поступово гниє і розвалюється. Розпроданий на шматки, і розданий орендаторам - дрібним фірмам і підприємцям він остаточно припинив своє існуцвання. Вибиті вікна, замкнені ворота, обдерта цегла, котра от-от почне випадати зі стін... Тепер основна цінність заводу у землі, на якій він стоїть.

( сталкерський антураж далі.. )

Спершу було вигадування назви уявному вібромасажеру для сідниць, котрий наша п'ята команда назвала "пЭрсЫк". Слоган відповідно був "С нашим "пЭрсЫком" ваши перси будуть як персик". Ну і взагалі ми відверто гнали.

eugene_its_me

graver_utm

і потішити могилянців музичим вторгненням з КПІ. Ефір майже не лаганув, попередньо написав собі сценарій. Правда були проблеми з оголошеннями - у жіночки було таке дивне призвіще, що я його не зумів навіть з третього разу вимовити.

justfish

1. Ніколи не давай чіткого визначення поняття PR
2. Ти маєш керуватися аджендою
3. Потрібно робити багато евентів
4. Правильно визнач свою цільову аудиторію
5. Постав перед собою правильні таргети
6. Періодично роби прес-релізи
7. Якомога частіше роби моніторинг публікацій
8. Наголошуйте на специфіці FMCG та B2B PR.
9. Використовуй всі виділені слова, щоб приховати справжні масштаби здійсненої роботи